Живопис – Карпати

---

Головна » Основні теми творчості Галини Зубченко » Карпати » Живопис – Карпати « Живопис « Мистецькі техніки творів Галини Зубченко

---

Карпатський живописний цикл робіт Галина Зубченко, безсумнівно, є значним і дуже цінним періодом творчості художниці. Більшість живописних робіт Галини Олександрівни присвячені саме Карпатам. Роботи виконані у техніці олійного та темперного живопису.

Роботи карпатського циклу чітко можна поділити на два великі часові періоди. Перший період, студентський, припадає на 1955-1963 роки. Другий період відбувся у 1990-1996 роках.

Це насамперед зумовлено біографією самої художниці. Галина Олександрівна потрапила у Карпати ще у студентські роки у 1955 році – і закохалась у цей край на все своє життя. Темою свого майбутнього диплому молода художниця обрала гуцульське весілля, тож до закінчення диплому її поїздки в Карпати були присвячені напрацюванню допоміжних матеріалів для диплому.

Пейзажі, замальовки, портрети – все це слугувало допоміжним матеріалом при створенні дипломної роботи. Проте Галина Зубченко продовжувала щоліта їздити на Гуцульщину й після захисту.

Про неймовірно складний захист дипломної роботи “Гуцульське весілля” в часи тоталітарного комунізму ми вже писали у темі “Карпати”.

Живописні роботи карпатського циклу 1955-1963 рр. за художнім рішенням є досить близькими до реалізму. Втім, молода художниця вже й тоді експериментувала з кольоровим рішенням та узагальненістю.

Галина Зубченко зріднилася з цими горами, з людьми. Вона бачила й відчувала нерозривний зв’язок між людьми, природою, мистецтвом гуцульщини та звичаями горян.

Сама Галина Олександрівна розповідала про це, як про серйозну світоглядну зміну в її житті. “Я побачила нерозривний зв’язок людей, природи, звичаїв, побуту – все пов’язане між собою. Це вжилося в людей на якомусь генетичному рівні. Генетична пам’ять”.

Так прийшло глибоке розуміння цієї наскрізної єдності. Відтоді художниця ставила собі за мету виявлення, підкреслення цього глибинного взаємозв’язку у своїх живописних творах. Для втілення такого задуму стало необхідним переосмислення кольорового рішення робіт.

Для задуманого Галиною Зубченко відображення могутності й прадавності Карпат їй стало замало засобів реалістичної манери написання. Тоді в роботах з’явилася певна умовність, узагальненість. Кольорове рішення робіт художниця цілком усвідомлено підсилювала й загострювала. Тільки так вона могла правдиво передати гірський колорит у пейзажах, характер людей у портретах. Але це стосувалося переважно саме колористичного та композиційного рішення.

Портрети цього періоду чітко поділяються за манерою написання: в одних переважає підхід школи реалізму, в інших – умовність та узагальненість. Проте міцний академічний рисунок, точність лінії, чудове художнє ліплення форми – присутні в усіх роботах художниці. Те ж саме можна сказати й про роботи карпатського циклу періоду 1990-1996 років. Втім, деякі з них датовані й пізнішими роками, оскільки художниця допрацьовувала ці роботи вже вдома в майстерні.

Отже між двома періодами карпатського циклу пролягло майже три десятиліття. Цей час художниця присвятила монументальній творчості – впродовж двадцяти років працювала як художник-монументаліст. Монументальні пано, створені Галиною Зубченко або ж за її участю, є у Києві, Маріуполі, Донецьку та Желєзноводську (Північний Кавказ). Захоплення монументальним мистецтвом, поза всяким сумнівом, мало значний вплив на подальший творчий шлях художниці. Вплинуло воно й на живописні роботи, які були написані після 1980-х.

З 1990 року художниця знову приїхала в Карпати – край своєї молодості. За цей час Гуцульщина дуже змінилася. Ось як про це розповіла сама Галина Олександрівна: “Після тривалої перерви в Карпати я вибралась вже лише у 1989 році з дочкою Ярославою. Ми приїхали у Верховину (Жєб’є) і я побачила – там усе помінялось. Люди вже не ходять в народному, а ходять у спортивному одязі. Обідрані, обшарпані – такі ж як і ми. Раніше жінки і дівчата були як царівни чи королівни, а тепер…

Ґражди зникли, хати теж змінились. Стало набагато менше старовини. Мене дуже потрясла ця зміна. Але потім я все ж взяла себе в руки і поїхала збирати уламки, залишки тих Карпат, які я бачила з 1956 по 1962 роки”.

Другий період творчості Галини Зубченко в Карпатах виявився таким же плідним, як і перший. Пейзажі написані переважно темперою. Олійні на полотні також є, але їх менше.

Проте більшість портретів написані саме олійними фарбами. Серед робіт цього періоду зовсім немає таких, які можна було би пов’язати зі школою реалізму. Всі вони мають у собі умовність, узагальненість та навіть певний монументалізм. Втім, художниця ніколи не нехтувала точним рисунком, а ліплення форми набуло лаконічної однозначності. Атмосфера, яку передають ці роботи, зачаровує.

Ця атмосфера прадавності, суворої краси Карпат, гордовитої вроди гуцулів і гуцулок, поза всяким сумнівом, об’єднує усі роботи карпатського циклу Галини Олександрівни. Галина Зубченко відобразила не лише своє замилування Гуцульщиною, а й глибинну суть самих Карпат.