Головна » Основні теми творчості Галини Зубченко » Портрет
Галина Зубченко писала й малювала портрети протягом усього свого життя.
Ще в студентські роки молода Галина обрала темою свого майбутнього диплому гуцульське весілля. Художниця потрапила в Карпати – і закохалася в цей дивовижний і самобутній край. Вона полюбила Карпати і горян усім серцем, а вони полюбили її. “Параска-княгиня”, “Ґаздиня Марія”, “Васюта з Синиць”, “Юнак Андрій. Леґінь”, “Васюта” – це конкретні люди, яких Галина знала особисто. І з якою ж глибокою симпатією, з якою теплою повагою написані ці портрети!
Гуцульські портрети 1960-х років за технікою написання ближчі до школи реалізму. Потім була тридцятирічна перерва – за цей час у житті Галини був і “Клуб творчої молоді”, і спільна робота з Григорієм Синицею, Аллою Горською, Віктором Зарецьким, Надією Світличною над створенням спільних монументальних проектів. Тож і манера написання гуцульських портретів у 1990-х роках однозначно змінилася в бік узагальненості, умовності, навіть певного монументалізму. Проте у всіх без винятку карпатських портретах присутні чудовий рисунок, майстерна побудова й “ліплення” форми. І – тонкий, надчуливий психологізм.
Художниця любила малювати своїх рідних. Батька Олександра Зубченка, матір Ганну Скрипчинську, чоловіка Григорія Пришедька Галина Олександрівна малювала в різний час їхнього життя. Зображувала художниця й дочку Ярославу; найвідоміша з цих робіт – “Ярослава-княгиня”, її було створено в Карпатах.
Серед портретів – робіт Галини Зубченко ми впізнаємо і знаних діячів періоду 1970–2000-х років. Сергій Плачинда, Галина Шумська, Раїса Недашківська – з ними всіма художниця також була знайома.
Галина Олександрівна дуже поважала в людях талановитість, обдарованість. Дехто з таких персонажів потрапляв і до майстерні художниці, щоб попозувати. Так з’явилися портрети Ярослави Музиченко, Людмили Іваннікової, братів Тараса і Мирона Миронюків, Ганни Коропніченко та інших.
Галина Олександрівна вміла бачити в людях глибинне і справжнє. З-під її пензля поставали портрети красивих, архетипних, цікавих людей, чиї імена можуть бути нам невідомі. І за кожним без винятку портретом – людина зі своєю історією. Саме цю унікальність, важливу змістовність і красу конкретної людини уміла показати в своїх творах Галина Зубченко.
Остання робота в житті художниці – це портрет Євгенії Шевченко “Дівчина-калина”.